Поняття, предмет і система міжнародного приватного права

Работа из раздела: «Право»

Міністерство освіти України
Національний Технічний Університет України
'КПІ'

навчальна дисципліна:
міжнародне приватне право

ПОНЯТТЯ, ПРЕДМЕТ І СИСТЕМА
МІЖНАРОДНОГО ПРИВАТНОГО ПРАВА

(реферат)

Студентки 4-го курсу

Київ, 1999 р.

Зміст

Вступ
1. Поняття міжнародного приватного права.
2. 'Іноземний елемент'.
3. Норми міжнародного приватного права.
4. Предмет регулювання в міжнародному приватному праві.
5. Загальна і Особлива частини системи міжнародного приватного права.
Висновки
Література

Міжнародне право тісно пов'язане з розширенням міжнародного торгівельно-
економічного, науково-техничного і культурного співробітництва. Важливу
роль в правовому регулюванні цього співробітництва мають норми міжнародного
приватного права, значення якого постійно зростає. Ці норми у сукупності з
нормами інших галузей права складають внутрішньо державну (національну)
систему права. Вона спрямована на врегулювання певного кола суспільних
відносин, має загальний метод правового регулювання та фіксує правові норми
у певні форми. Відомом, що таких національних правових систем у сучасному
світі налічується більне двохсот.
Отже, перш за все розкриємо першу проблему, а зокрема поняття
'міжнародне приватне право'.
Міжнародне приватне право - це система юридичних норм спрямованих на
регулювання міжнародних невладних відносин з 'іноземним елементом'№.
Під 'іноземним елементом' Г.С.Фединяк розуміє:
1) суб'єкт, який має іноземну належність (громадянство, місце
проживання - щодо фізичних осіб; 'національність' — щодо юридичних
осіб);
2) об'єкт який знаходиться на території іноземної держави;
3) юридичний факт, що мав чи має місце за кордоном.
Як бачимо, специфікою міжнародно-приватних відносин є наявність
'іноземного елементу'.

№ Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право. — К.: Юрінком Інтер, 1997. — с.
53.
Національне право та міжнародне публічне право, незважаючи на свою
самостійність, у ряді випадків взаємодіють, утворюючи полісистемний
комплекс норм міжнародного приватного права. Водночас норми цих двох
правових систем не полишають меж останніх, хоч і регулюють, з одного боку,
міжнародні, а з іншого - невладні відносини, майнові та немайнові, що мають
цивілістичну природу і виникають у сфері міжнародного спілкування.
Поділяючись на матеріально-правові (такі, що регулюють конкретне
правовідношення) та колізійні норми (такі, що відсилають до законодавства
іншої держави), вони створюють певний комплекс у кожній правовій системі.
Іноді вказують, що міжнародне приватне право - це право колізійне.
Наявність колізійних норм становить особливість міжнародного приватного
права. Як матеріально-правові, так і колізійні норми можуть міститись у
національних джерелах права, міжнародних угодах.
Можна навести такий приклад:
30 січня 1996 року у місті Львові польський водій не впорався з
управлінням великогабаритного фургона. Внаслідок шляхово-транспортної
пригоди одна особа загинула, кілька госпіталізовано, пошкоджено сім
автомобілів. У даному випадку виникли правовідносини з делікту з 'іноземним
елементом'. До них необхідно, щонайперше, застосувати колізійну норму,
викладену, зокрема, в ч.1 ст. 569 Цивільного кодексу України: 'Права і
обов'язки сторін згідно з обставинами, які виникли внаслідок заподіяння
шкоди, визначаються за законом країни, де мало місце діяння або інші
обставини, які служать основою для вимоги про відшкодування шкоди'№, а
також узяти до уваги норми ст. 35 (Зобов'язання, що не виникають з
договірних відносин) Договору між Україною і Республікою Польща про правову
допомогу та правовідносини у цивільних і кримінальних справах від 27 травня
1993 року.
В міжнародному приватному праві сторонами в відносинах можуть бути як
громадяни, так і юридичні особи. Бувають випадки, коли і держава як така
становиться суб'єктом відповідних відносин, але такі випадки не являються
для міжнародного приватного права типовими. Держава може також являтись
спадкоємницею майна, яке залишилося за кордоном. Все ж в більшості випадків
в якості суб'єкта міднародного приватного права виступають громадяни або
юридичні особи різних держав.

№ Цивільний Кодекс України. Закон, стосовно обставин, які виникають
внаслідок заподіяння шкоди. Ч.1 ст. 569, К.: — 1997.
Під предметом регулювання в міжнародному приватному праві являються
відносини цивільно-правового характеру, які виникають в міжнародному житті
(або, як їх інколи називають, міжнародні цивільні відносини).
Що ж до задачі міжнародного приватного права, то вона полягає в
слідуючому — правове регулювання ділових зв'язків організацій і фірм різних
держав.№
В сферу міжнародного приватного права необхідно включити всі норми, які
регулюють цивільно-правові відносини з іноземним елементом. Так необхідно
зробити тому, що важливе значення має сам характер відносин, предмет
регулювання, а не метод регулювання.
Можна використовувати декілька методів, при цьому один метод не
виключає використання іншого. Матеріально-правовий і колізійний метод — це
два способи регулювання відносин з іноземним елементом, причому найбільш
досконалим являється перший спосіб, при якому застосовують безпосередньо
матеріальну норму без звернення до колізійної норми. Виходячи з цього, до
міжнародного приватного права повинні бути віднесені матеріально-правові
норми, уніфіковані шляховим заключенням міжнародних угод.
До сфери міжнародного приватного права належать питання цивільне право
— та дієзадтність іноземних фізичних та юридичних осіб, держави; її
імунітету; відносин по зовнішньо-торговельних угодах; прав авторів на
твори, видані за кордоном; трудоправового та соціального статусу осіб, які
знаходяться на теріторії іноземної держави, працювали на такій території
тощо.
З'ясувавши, що таке поніття міжнародного приватного права і його
предмет, нам необхідно вияснити систему міжнародного приватного права.

№ ФедиБогуславський М.М. Международное частное право. — М.: Международные
отношения, 1994. — с.8.
Як і будь-яка інша галузь права міжнародне приватне право має власну
ситему. Її можна розглядати як систему навчального курсу та як галузі
правничої науки. Навчальний курс прийнято поділяти на дві частини: Загальну
та Особливу.
Загальна частина охоплює питання, які мають методологічне значення для
міжнародного приватного права в цілому, а саме: поняття, система та зміст
указаної галузі права, її джерела, методи регулювання, вчення про колізійні
та матеріально-правові норми; правові режими (національний, найбільшого
сприяння та ін.); взаємність реторсія, інші загальні положення щодо
суб'єктів міжнародного приватного права.
Особлива частина охоплює право власності; зобов'язальне право;
зобов'язання з правопорушень; авторське, винахідницьке, патентне, сімейне,
податкове право; трудові відносини; міжнародний цивільний процес.
Система Загальної та Особливої частини є відносно стабільною.
Відносність полягає у тому, що внаслідок суспільного розвитку з'являється
необхідність звернути більше уваги на правову регламентацію
зовнішньоекономічних відносин, інвестиційної діяльності, перевезень, нових
сфер господарювання, зокрема комерціалізації космічної діяльності,
створення нових технічних засобів у різних сферах зв'язку.

Література

Конституція України. — К., 1998
Цивільний кодекс України. — К., 1997
Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та
правовідносини у цивільних та кримінальних справах від 27 травня 1993 року
// Урядовий кур'єр, 1993, №86
Богуславський М.М. Международное частное право. — М.: Международные
отношения, 1994. — С. 414
Фединяк Г.С. Міжнародне приватне право. — К.: Юрінком Інтер, 1997. — С.
429