Трансформація біблійних образів у містерії Івана Огієнка Каїн і Авель

                                  ВИСНОВКИ

      Аналізуючи  містерію  І.Огієнка  “Каїн  і  Авель”,  ми   прослідкували
розвиток жанру драматичної поеми  в  історії  світової  літератури  взагалі.
Почавши з розгляду витоків жанру в мистецтві Давньої Індії,  проілюструвавши
далі його розвиток зразками творів класичної світової  літератури  (Мільтон,
ґьоте та ін.), ми ввели розвиток драматичної поеми у контексті  українського
письменства.
      Виходячи з визначення жанру, яке подає нам літературознавчий  словник-
довідник (1997), бачимо, що  драматична  поема  одночасно  увібрала  в  себе
ознаки ліро-епічних та драматичних творів. Це і фрагментарність  композиції,
і зосереджена  увага з боку автора на відтворення думок і  почуттів  героїв,
і гострий сюжетний конфлікт, і обов’язковість віршованої  форми  (хоча  б  у
певних епізодах), та багато інших рис, що споріднюють усі три жанри.
      Знаходимо всі ці ознаки і в драматичній поемі “Каїн  і  Авель”.  Твори
цього жанру займають значне місце у творчому доробку автора.  За  формально-
змістовими ознаками містерія Івана Огієнка “Каїн і Авель” є  продовженням  і
дописуванням канонічного тексту. Що стосується жанрових ознак, то  цей  твір
написаний за  канонами  релігійної  драми,  зразки  якої  мають  місце  й  у
творчості  інших  українських  авторів  ХХ   ст.,   зокрема   В.Лужницького,
В.Лімниченка та ін.
      Біблійна оповідь про Каїна та Авеля у різні часи і  у  різних  народів
привертали увагу митців. Факту братовбивства  присвячено  чимало  творів,  у
яких утвердилося здебільшого негативне переосмислення образу  Каїна.  Вперше
ідейна та сюжетна основа біблійної  оповіді  була  змінена  Дж.  Байроном  у
містерії “Каїн” (1821), де первородний син Адама та Єви зображається  не  як
ворог роду людського, а навпаки, він шукач знань  здатних  вказати  шлях  до
щастя і добра.
      Докорінно переосмислюється образ Каїна в поемі І.Франка “Смерть Каїна”
(1889). Його Каїн – це людина, яка внаслідок  тривалих  роздумів  над  суттю
свого вчинку перероджується із егоїста на людинолюбця.
      Після І.Франка до  розкриття  образу  Каїна  зверталися  С.Яричевський
(поезія  в  прозі  “Каїн”,  1897),   Н.Кибальчич   (поема   “Каїн”,   1904),
Ю.Шкрумеляк (“Авлева жертва”, 1926), В.Тарноградський (“Мов Каїн  в  зеленій
діброві”, 1932), В.Сосюра (“Каїн”, 1948), Б.Рубчак (“Каїнові”, 1963),  І.Жук
(“Каїн”, 1990) та інші.
      Виходячи із поставленого перед нами завдання, ми дослідили і своєрідну
інтерпретацію  образів  біблійної  оповіді  про  перших   земних   людей   у
драматичній  поемі  І.Огієнка.  Найбільше  уваги  автор  приділяє  розкриттю
суперечливого і складного внутрішнього світу Каїна. Старший син Адама і  Єви
невдоволений з того, що йому  доводиться  спокутувати  гріх  батьків  важкою
працею в полі. Він то виявляє бунт  проти  несправедливої,  на  його  думку,
Божої кари, звинувачує Бога в жорстокості, то шкодує, що втратив віру.
      Стосовно братовбивства, автор дотримується канонічної версії.
      Містерію І.Огієнка “Каїн і Авель” можна віднести  до  групи  класичних
зразків  трансформації  біблійного  сюжету  та   інтерпретації   традиційних
образів.